Директорія: перша спроба

    22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві було урочисто проголошено Акт
злуки УНР та ЗУНР. Однак, уже через тиждень Директорія УНР вимушена буде покидати Київ під більшовицьким наступом.

    У грудні 1918 року Директорія блискавично відбирає владу у гетьмана Скоропадського та відновлює УНР. Проте, що робити з цією владою визначитися так і не змогли. Під впливом Володимира Винниченка, перші кроки Директорії вели УНР вліво. Знову скасовували приватну власність на землю, а вибори депутатів до Трудового конгресу України мали відбуватися без поміщиків, капіталістів і тому подібних. Директорія намагалася перехопити на свою користь лозунги більшовиків, через що погрузла у внутрішніх розбіжностях.

    Тим часом УНР опинилася оточеною ворогами по всьому периметру. На заході — поляки, що затислися з галицькою армією в клінчі. Після Акту злуки ЗУНР перетворилася на ЗоУНР, тобто Західну область Української народної республіки. Проте очікуваної допомоги проти поляків, західні українці не отримали і об'єднання двох держав в одну довелося відкласти. На півночі та сході більшовики уже відправили свої загони в похід на Україну. На півдні України з'явилися війська Антанти, а на південному-сході замайоріли прапори білогвардійців.

    Першими військові дії з Директорією розпочинають більшовики. Як і минулого разу, російські більшовики офіційно не були причетними до війни. Наприкінці листопада 1918 року було створено радянський уряд України на чолі з Георгієм П'ятаковим. У січні 1919 року радянську версію УНР перейменували на УСРР — Українську соціалістичну радянську республіку. От з нею власне і вела війну Директорія. Дарма, що уряд радянської України перебував в Росії, та й війська направляли теж звідти.

    На початку січня 1919 року більшовики займають Харків і поступово, але впевнено, окуповують Лівобережну Україну. На початку лютого Директорія вимушена покидати Київ. З цього часу вона постійно змінює своє місце перебування та столиці держави. Виникає глузлива приказка«у вагоні Директорія — під вагоном її територія».

    Директорія намагається порозумітися з Антантою. Однією з вимог Антанти було прибрати від керма відверто пробільшовицького Володимира Винниченка. Петлюра не проти. З того часу він очолює Директорію та зосереджує в своїх руках владу. Проте відхід Винниченка не приносить бажаних результатів. Антанта підтримки не надає. Директорія УНР рухається далі на захід.