Хто такий Симон Петлюра?

    Си́мон Васи́льович Петлю́ра, власне Семен Васи́льович Петлю́ра (10  травня 1879,

Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926, Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Політв'язень при владі Павла Скоропадського (27 липня — 12 листопада 1918). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918). 2-й Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920).

    Був нащадком давнього козацького роду. Організатор українських збройних сил. Дядько по матері патріарха Мстислава (Скрипника). Визнаний борцем за незалежність України у ХХ сторіччі.

    Термін петлюрівці похідний від його прізвища та використовувся в радянській та російській пропаганді характеризуючи членів армії Української Народної Республіки. Симон Петлюра є одним із борців за незалежність України.

    1900 року познайомився із харківським адвокатом Миколою Міхновським, автором брошури “Самостійна Україна”. Петлюра стає активним членом Революційної української партії. 1901-го брав участь у Всеукраїнському студентському з'їзді, представляв громаду духовної семінарії. 

Степан Бандера (1909–1959)

    27 липня 1918 року Петлюру заарештували за звинуваченням у підготовці протиурядового заколоту. Майже 4 місяці утримували в Лук’янівській тюрмі.  13 листопада звільнений. Виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським повстанням Директорії УНР (у Білій Церкві тоді дислокувався загін Січових стрільців Євгена Коновальця). До складу Директорії Петлюру обрали заочно.

    У грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу.>>>